Екологічна компетентність

 

Формування екологічної компетенції
здобувачів освіти на уроках літератури

   Катастрофічний стан навколишнього середовища, що нині вже істотно визначає здоров’я людей, тривалість їх життя, саму можливість стабільного існування, спонукає до дослідження та роздумів усіх небайдужих людей. До проблеми природокористування звертаються політичні діячі, письменники, економісти, історики та ін. Власне, стає зрозумілим, що сфера природокористування повинна служити об’єктом тильної уваги кожного з землян. Лише до такої умови можна вивільнити раціональні, гуманістичні принципи, які сприяють розв’язку екологічних проблем.

Важливо, сьогодні, щоб всі – дорослі і діти – стали на шлях співробітництва з природою. Тому одним із основних завдань у сучасних закладів освіти є формування екологічної компонтенції у підростаючого покоління.

Сьогодні освітній простір України набув  нових рис: почався рух практики до науки, які надають можливості для здійснення даного завдання. Адже велика кількість технологій навчання базуються на дослідницькому  підході, в поєднанні з інноваційними технологіями навчання здобувачів освіти . Це технології майбутнього, які вимагають від викладача підготувати і випустити у світ не роботів, здатних виконувати одноманітну роботу, а особистостей, які мислитимуть критично і зможуть знайти свій шлях.

 На сьогодні єдиного підходу до визначення поняття екологічної компетентності немає. Так, на думку Л.М. Титаренко, на відміну від екологічної культури, яка може мати суспільний і особистісний характер, екологічна компетентність стосується лише особистості.

Хоча компетентнісний підхід є одним із актуальних освітніх підходів, завдання формування екологічної компетентності учнів не зазначено у сконцентрованому вигляді в нормативних документах МОН України, за винятком старших класів екологічного профілю. Окремі риси і складові екологічної компетентності визначені у «Концепції екологічного виховання».

Екологічна компетентність виявляється в систематичному прийнятті рішень з огляду на екологічні наслідки власної діяльності, що чинить певний вплив на довкілля. Основою екологічної компетентності є екологічні знання, досвід практичної діяльності в довкіллі. Набуті екологічні знання є власним надбанням особистості, вони формуються під впливом екологічної інформації. Таку інформацію здобувачі освіти можуть отримати не лише на заняттях  природничих предметів, а й на уроках літератури, використовуючи твори світових класиків.

Значне місце в творчості Лесі Українки займає образ природи. Особливо поетеса любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i “слухала весну”, яка ïй “багато говорила”, спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï.

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії. 

У творчості багатьох українських поетів значне місце посідає тема оспівування природи рідного краю. В поезії П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського природа — як музика. Тонка, ніжна, неповторна! Вічно мінлива і прекрасна. Вона завжди гармонує або контрастує з настроями, почуттями людини. Не випадково, як увертюрою опери, багато письменників свої поезії розпочинають барвистими описами картин рідної природи.

Наприклад, багата роздумами про труд, мистецтво, людське життя книга Максима Рильського "Троянди й виноград". Вірші, в яких зображується природа, — це своєрідні алегоричні паралелі до людського життя:

Чом же ласкава така і красива,

Квітко нещасна, ти житу шкідлива?

("Лист до волошки")

У своїх творах Ліна Костенко, Іван Драч, В. Симоненко, Б. Олійник ставили за мету поглибити бачення людиною світу, виховати в кожному особисту причетність до всього, що відбувається навколо, навчити чужу долю, чужий біль сприймати як свій власний.

Зокрема, під кутом зору загальнолюдських проблем І. Драч по-своєму осмислює чорнобильську трагедію, усвідомлюючи, що поетичне відтворення нечуваної катастрофи вимагає нового рівня художнього осмислення. На події в Чорнобилі Іван Драч відгукнувся творами «Ніж у Сонці», «В мікрофон криниці», «Чорнобильська мадонна». Наприклад, в поемі «Чорнобильська мадонна» І.Драч символічний образ чорнобильської матері проходить через усю поему, де мати-вдова несе світову долю:

«Несе сива чорнобильська мати

цю планету… Це хворе дитя!..»

Таким узагальненням, яке звучить символічно і алегорично, закінчується поема-трагедія Івана Драча «Чорнобильська мадонна». Слово поеми звернено до істини, до людської совісті і честі.

Отже, українські поети, створюючи вірші про природу, закликають нашого сучасника не тільки самовіддано і творчо працювати, відчуваю чи радість від своєї праці, приносячи користь людям і Вітчизні, а й збагачувати себе духовно. Ми не повинні бути холодними до краси, яка оточує нас, байдужими до чарівного світу мистецтва. У серці українця мають нерозривно поєднуватися "троянди й виноград, красиве і корисне". Лише за такої умови вона буде дійсно щасливою.

 Підготовлено за матеріалами інтернет-джерел